Ну то було вчора, а сьогодні все добре.
Знову в'яжу.

Реальність дорослої людини - з температурою 39, 1 прийдеться самому робити собі чай, давати ліки, бо поруч може бути нікого з близьких.

Знаю, мама би прилетіла миттю, то і не кажу їй.

Коли сильно холодно й морозе, в останню чергу думаю, що треба дізнатися свою температуру.

Коли ти прокидаєшся від звуків будильника з сусідньої квартири…

Меня морозит, хоть в квартире совсем не холодно. Всегда так, когда я перенапрягаюсь эмоционально.
Завтра нужно кое- что успеть. Несмотря на то, что я иду будто туда, куда большое сопротивление. А так не должно быть. Вот и холодно.

Мені потрібен раціоналізм в інтернет справах.

Я намагаюся не метушитись і дов'язати авоську. Трималася довго. Завтра спробую ще.

Бажаю навчитися не метушитись, коли відволікають. Зосередитись на одній справі. А інші, то або швидко, коротко відповісти, або архішвидко зробити невідкладне. А ту, головну справу, тримати в голові, поки не зробиш.

Люблю відчуття спокою перед засинанням. Далі тільки сон і новий день, якщо повезе. Або нове життя. Скільки людей на планеті завтра не прокинуться. А в рідному місті… А мені можливо повезе і це будуть вже спокійні хвилини після сну…
.

В мене виникла ще одна ідея по розвитку каналу.

Річ йде про творчі речі і ручну роботу. "Ланцюжок добрих вчинків 🤍" Але після того як я зроблю заказ

Пів дня вже минуло. Я займалася спілкуванням по поводу заказів, аж з двома дівчатами 🤣

Висновки.
1. Фото на людині краще. Тільки виставила, посипалися питання.
2. Не у всих нога як у топ- моделі, треба різні стандарти.
3. Мені треба вчитися отримувати не тільки задоволення від заказів, а й 💰💰💰.

Як я і гадала, прокинулася в 7. Заснула о 5. І тривога така в 7 у-і-у-і, прокидайся Марунько! Ну я і прокинулася.

Спочатку почала фотографувати. Бо дуже не люблю цю справу. Витратила багато часу. Сумно. Спробувала ще. Не набагато краще. Річ у тім, що фотографувати мої роботи самій можливо тільки вранці, бо треба ж без фільтрів. Дозволяю собі тільки обрізати. Смартфон в мене не для фотографування. Тримається поки що все на великому моєму бажанні.

Є добрий фотоапарат, але ноут 100 років тому віддала дочці, бо їй треба для навчання. А зараз відчула дуже велику потребу в ньому. Але поки ще так.

Мрію переїхати жити в інше місце, разом з рослинами, хвостатими, але це поки що відкладається. Ще декілька днів тому по цьому поводу я відчувала якусь безнадію. Але, чи то весна, чи ще щось, зараз мені трохи легше.